ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

11:07


Обдарованість дитини проявляється, насамперед, у творчій діяльності й зумовлюється її мотивацією до навчання, характерними віковими особливостями розвитку особистості, що потребує від психологів і педагогів глибокого вивчення психолого-педагогічних аспектів означених процесів.
Успішне вирішення завдань навчання, виховання й розвитку обдарованих дітей безпосередньо пов’язані з питанням удосконалення підготовки вчителів, які мають володіти певним обсягом знань про природу дитячої обдарованості;  повинні вміти спілкуватися з такими дітьми, організовувати їх навчально-пізнавальну діяльність; намагатися бачити в кожному творчу індивідуальність.

Загалом проблеми, пов’язані з розвитком у молодших школярів творчих здібностей та обдарувань розглядалися О. Барановим [5], Д. Богоявленскою [6], М. Бучіним [8], І. Вільгою [9], Ю. Гільбух [10], С. Заброцькою [12], О. Загребельною [13] тощо.
Технології, методи, прийоми організації роботи з обдарованими учнями досліджували Г. Апостолова [2], Г. Балл [3], С. Бражников [7], І. Дементьєва [11], А. Калашнікова [14] та ін. На їх погляд технології, що мають сприяти формуванню спеціальних умінь і навичок, типів мислення, характеризуються суб’єктно-суб’єктною взаємодією учасників навчально-виховного процесу, оригінальністю змісту завдань, інтеграцією навчального і виховного впливів на особистість, продуктивністю, виробленням адекватної «Я-концепції» та самооцінки [1].  
Метою нашої статті є визначення умов розвитку обдарованих учнів початкової школи та аналіз впливу окремих освітніх технологій на ефективність означеного процесу.
На сучасному етапі група дослідників (Дж. Гілфорд, Г. Гарднер,                 Р. Стернберг, Дж. Рензуллі, С. Марленд та ін.), якими розроблено теоретичні концепції обдарованості, не прийшла до єдиної висновку щодо повного і точного визначення феномену «обдарованість». Так, психолог Дж. Рензуллі вважає, що «обдарованість - результат сполучення трьох характеристик: інтелектуальних здібностей, що перевищують середній рівень; творчого підходу і наполегливості» [15]. У свою чергу, А. Шведел і Р. Стернберг вважають, що обдарованість дорослої людини пов'язана з досвідом раннього дитинства, і пропонують концепцію обдарованості як властивості, що формується поступово [19].
 У визначенні сутності поняття «обдарованість» дітей ми поділяємо думку М. Левітова, який вважав, що стосовно до молодших школярів – це  діяльність, унаслідок якої здійснюється щось нове, оригінальне, що відображає індивідуальну спрямованість особистості [5]. Звідси нахили до обдарувань можна розглядати як сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розв'язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. Таким чином головною метою діяльності навчального закладу є створення найсприятливіших умов для  максимального  розкриття обдарованості та  реалізації творчих нахилів дітей, а саме:
- проведення уроків з використанням елементів інтерактивного навчання, використанням комп’ютерної техніки, творчих, тематичних, індивідуальних завдань, які спрямовані на розширення та поглиблення знань;
- розробка та використання домашніх диференційованих завдань творчого характеру;
- організація поглибленого вивчення предметів (державна та іноземна мови);
- проведенні індивідуальних занять з метою систематичної підготовки учнів до участі в інтелектуальних конкурсах, турнірах, олімпіадах;
- залученні дітей до виховних позаурочних занять творчого спрямування.
Окрім того, педагогам необхідно постійно підвищувати свою майстерність у організації роботи з обдарованими школярами, ефективно використовувати результати педагогічної діагностики, глибоко розуміти її сутність, застосовувати технології розвивального навчання, вести пошук оптимальних засобів індивідуалізації навчально-виховного процесу. Саме вчитель надає перший  імпульс розвитку обдарованого учня, створюючи морально-психологічні умови для його продуктивної навчальної діяльності, створює йому позитивно  орієнтовану популярність, збуджує внутрішні імпульси для інтелектуальної роботи [1].
Обдаровану дитину іноді порівнюють з губкою, що поглинає найрізноманітнішу інформацію та відчуття [3]. Усе сприймаючи й на все реагуючи, така дитина проявляє надмірне захоплення в усьому – в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях, суперництві з братами й сестрами, протистоянні дорослим; вона надмірно рухлива, невгамовна, особливо чутлива до почуттів, звуків, дотиків, запахів тощо [7]. Прагнення обдарованих учнів  дослідити навчальний матеріал, знайти логіку є такою ж важливою рисою, як і здатність усвідомлювати альтернативні рішення.
Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнями важливо уникати крайнощів; не варто надмірно втручатися в становлення інтелектуальних здібностей, але й не можна вважати, що розвиток дитини не потребує особливої уваги i підтримки. Завдання вчителя, як зазначає    З. Хоменко, - «пробудження і виховування власної активності молодої людини, її пізнавальних і творчих потреб, створення атмосфери здорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажанню оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми» [18 , с. 27].
У своїй книзі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі»                  С. Вайнбреннер пропонує вчителям технологію навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями [19]. Відомо, що обдаровані діти здебільшого  програмовий матеріал вивчають самостійно, що й спричинює втрату їхнього  інтересу активно працювати на уроках. Тому сутність її технології полягає в підвищенні мотивації навчально-пізнавальної діяльності обдарованих учнів на заняттях уроці, унаслідок чого передбачається, що вони працюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних ставлень щодо відвідування школи. Тому методи навчання обдарованих дітей мають відповідати рівню інтелектуального та соціального розвитку, віковим можливостям, що допомагатиме педагогу здійснювати своєчасне виявлення різних варіантів розвитку здібностей дитини. Учитель початкової школи має виявляти повагу до бажань дітей самостійно працювати, стримуватися від втручання у процес творчої діяльності, надавати дитині свободу вибору, заохочувати роботу над виконанням творчих завдань, уникати будь-якого типу тиску, організовувати  безпосереднє спілкування всіх учнів, а не лише  обдарованих. Важливо також  бути доброзичливим і чуйним; знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси; мати високий рівень інтелектуального розвитку, широке коло інтересів і вмінь; бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення [17].
Складовими технології розвитку обдарованих учнів у складі змішаного учнівського колективу є наступні методи. Так, на початку вивчення теми задля ознайомлення вчителя з навчальними потребами обдарованих дітей їм надається змога спробувати розв’язати декілька найскладніших вправ, перш ніж виконувати решту завдання. Якщо діти з ними успішно впораються, то здобувають рівень «А», після чого їм дозволяється використати час, що залишився, для заняття тим видом діяльності, який є, на їхню думку, цікавіший і потрібніший, звісно, під контролем учителя. Цей метод можна використовувати на різних уроках: математиці, мові, читанні, метою яких є закріплення умінь і навичок на практиці під час вивчення якогось правила, поняття.
Другим методом цієї технології є ущільнення навчальної програми, адже  обдаровані діти швидше засвоюють програмовий матеріал, ніж їх ровесники, тому в них часто залишається багато вільного часу. Тому учням пропонується «відкуповувати» шкільний час, який вчителі планують для вивчення нового матеріалу [15]. Перед тим, як розпочати ущільнення, потрібно визначити здібності, які мають певні учні, і довіряти досягненням, які вони здобули, самостійно навчаючись. Потім треба вирішити, як використовувати «вільний час», щоб це не стало тягарем для обдарованих дітей, для їхніх однокласників чи вчителя. Програма може бути ущільнена лише в тих її частинах, де учні мають міцні знання, уміння та навички.
         З розвитком обдарованої дитини тісно пов'язують технологію використання на уроці навчально-творчих завдань, у процесі вирішення яких учні створюють певний творчий продукт [16]. Творчий продукт розуміється як оформлений результат  діяльності учня, наприклад: написання оповідань, казок, віршів, створення малюнків, виробів. Для його створення у школярів мають бути розвинені такі вміння, як: упредметнення (стоїть посеред хати : чотири ноги, одна голова - стіл); протиставлення (біле, а не  сніг, солодке, а не мед - цукор); порівняння фокальних об’єктів (ознаки випадкових об’єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений); придумування тощо.
Завдання, які пропонуються школярам, повинні бути спрямовані не лише на відпрацювання правила або алгоритму, а містити й такі компоненти, які вимагають здогадки, нестандартного підходу, творчого мислення тощо. З цією метою бажано запропонувати учням завдання, котрі мають декілька рівноцінних і загальноприйнятих вирішень. Їх виконання дає змогу учневі розвивати творчий підхід, самостійно приймати рішення у використанні того або іншого прийому чи засобу тощо. У школярів поступово виробляється творчий стиль діяльності, здійснюється розвиток уяви, формується здатність втілювати свої задуми в реальність.
Ефективність роботи щодо розвитку обдарувань у молодших школярів передбачає також створення емоційної, доброзичливої атмосфери в процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань; організацію діяльності учнів з розв'язання творчих завдань з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо; пробудження в кожного школяра дослідницької активності, поглиблення інтересу до творчої діяльності, спонукання до успішних дій та досягнення поставленої навчальної мети.
         Отже, щоб сприяти розвитку обдарованих дітей, навчально-виховний процес має бути насиченим такою творчою діяльністю, яка б забезпечувала повне задоволення їхніх потреб, надавала їм максимальну свободу для творчого просування, пробуджувала прагнення досягти успіху. Адже переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення навчальної мети та завдань щодо її втілення. Унаслідок цього з ранніх шкільних років у дітей формується свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних умінь і навичок щодо творчого розв'язання проблем, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими обдарованості особистості.

Список літератури:
 1. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - № 5. - С. 8-13.
2. Апостолова Г.В. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина.-2006.-№1.-С. 12.
3. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. - Вип.32.
4. Банько Н.В., Сечина Л.И., Отачук Г.И. Развиваем творческое мышление младших школьников//Педагогічна скарбниця Донеччини. – 1998. - №2.
5. Баранов А.А. Развитие творческих способностей у младших школьников в изобразительной и игровой деятельности.// Развитие творческих способностей студентов и школьников на занятиях изобразительным искусством.: Межвузовский сборник научных трудов - Ростов-на-Дону, 1986. – С.115-123.
6. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. – М.: Знание, 1981. – 96 с.
7. Бражников С.Н. Диагностика одаренности: проблемы и подходы//Одаренный ребенок.-2008.-№2.-С.38-49
8. Бучін М.С. Інтелектуальна активність і розвиток учнів//Психологічні засади гуманізації загальної середньої освіти.-Рівне: ГПХВ «Світанкова зоря», 1995.-С. 30-36
9. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання // Педагогіка і психологія, 1998.– № 2.– С. 61-67.
10. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. - М.:Знание, 1991.-90с.
11. Дементьєва І.П. Програма роботи з обдарованими дітьми //Обдарована дитина.-2007.-№6.-С.7
12. Заброцька С.Г. Обдарованість-риса тільки обраних? //Обдарована дитина.-2007.-№5.-С.48
13. Загребельна О.О. Дослідження проявів інтелектуальної та творчої обдарованості: теоретичний аналіз//Обдарована дитина.-2008.-№8.-С.63
14. Калашнікова А.М. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина.-2007.-№2.-С.23
15. Рензулли Дж., Рис О. Модель обогощающего школьного обучения // Основные концепции одаренности и творчества( под ред. Д.Б. Богоявленской).- М. 1997.
16. Соловйова В.С. Творчі завдання для обдарованих дітей//Поч. навч. та виховання.-2008.-№22-24
17. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори: в 5-ти Т. – /Василь Олександрович Сухомлинський.-К.:Радянська школа. – 1976. – Т.2.
18. Хоменко, З. І. Психологічні особливості роботи вчителя з обдарованими дітьми / З. І. Хоменко. - С.26-29.

19. http://www.central.edu - на заметку учителю: стратегии обучения одарённых.

Розповісти у соцмережах

Tags:

Найпопулярніша стаття

Обмін педагогічним досвідом

0 коммент.