Обмін педагогічним досвідом

РОЛЬ КЕРІВНИКА У ФОРМУВАННІ ІМІДЖУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13:29

Сучасний етап розвитку українського суспільства вимагає переосмислення та визначення ролі загальної середньої освіти як життєво необхідної умови забезпечення основних складових будівництва сучасної держави Україна, реального права громадян на здобуття якісної базової та повної загальної середньої освіти, здобуття професії. Школа, відповідно до нових завдань освіти в ХХІ столітті, повинна готувати випускника, органічно адаптованого до життя в світі багатоманітних зв’язків, а це вимагає глобального концептуального бачення розвитку всіх складових закладу, створення відповідного підходу до формування позитивного іміджу навчального закладу.

Мета статті - висвітлити поняття іміджу взагалі, та іміджу навчального закладу зокрема. Визначити основні складові іміджу сучасного навчального закладу.

Проблема іміджу сучасної школи – це проблема пошуку, розробки застосування управлінських, пізнавальних та художньо – естетичних засобів створення позитивного образу навчального закладу.

Слово «імідж» (англ.image) в англо-російському словнику перекладається як «образ», «відображення», «подоба», «ікона», «лице» [7, с.25]. Метою іміджу є можливість передати інформацію про себе, про своє щире (особистісні і професійні) підґрунтя, ідеали, дії, плани. Сьогодні поняття «імідж школи», «імідж керівника», «корпоративний імідж» разом з поняттями «інновація», «моніторинг» стали характеристиками освітньої системи і самих управлінців, тому створення іміджу навчального закладу – важлива управлінська проблема.

Вдалий імідж - це здатність навіяти оточуючим, що носій даного іміджу є втіленням у собі тих ідеальних якостей, які вони хотіли б мати, якби були на місці цієї людини. Поняття іміджу окреслює не лише природні властивості особистості, але й соціально напрацьовані: воно пов'язане як з зовнішнім виглядом, так і з внутрішнім змістом людини, її психологічним типом, риси якого відповідають запитам часу її суспільства. Формування позитивного професійного іміджу керівника ЗНЗ не самоціль, але володіння ним складає суттєву особистісну і професійну характеристику людини, має глибокий практичний зміст. Стрижневим у формуванні іміджу є можливість передати через певні імідж-сигнали інформацію про себе, свої істинні, глибинні (особистісні і професійні) погляди, ідеали, плани, діяльність.

Іміджу приділяється увага в багатьох сферах діяльності людини. Найбільше значення має імідж для громадських діячів та керівників великих організацій. Особистість більшості керівників прихована від широкої аудиторії, основою формування уявлення про неї служить імідж, штучно створюваний за допомогою засобів масової інформації. Але останнім часом зростає значення іміджу в керівництві різними установами, у тому числі й навчальними. Конкуренція навчальних закладів сприяє посиленню цього процесу [6, с.57].

Створення позитивного іміджу загальноосвітнього навчального закладу - довготривалий і складний соціально-педагогічний процес, у структурі якого в найбільш загальному вигляді можна виокремити такі взаємопов'язані за формою і змістом компоненти: облаштування і матеріально-технічна база; організація навчально-виховного процесу; професійна компетентність; науково-педагогічний рівень педагогічних кадрів і продукти діяльності ЗНЗ (рівень освітньої підготовки і виховання випускників).

Імідж навчального закладу – це емоційно забарвлений образ, що свідомо сформований та володіє цілеспрямовано заданими характеристиками і покликаний робити психологічний вплив певної спрямованості на конкретні групи соціуму.

Особистість керівника загальноосвітнього навчального закладу відіграє дуже важливу роль у підвищенні іміджу ЗНЗ. Сьогодні найчастіше саме по особистості керівника ЗНЗ, його активності в громадському житті міста, культурі та успішності судять про навчальний заклад в цілому, тому проблема формування іміджу стає для директорів все більше актуальною.

Поняття іміджу навчального закладу включає дві складові:

· інформаційну, яка представляє собою образ навчального закладу, який склався в свідомості населення,

· оціночну, яка відображає якісну оцінку населенням діяльності навчального закладу.

Структура іміджу ЗНЗ включає наступні компоненти:

1. Імідж послуги – представлення людей відносно особливих характеристик, які, на їх думку має послуга та додаткові послуги (нові факультативи, спецкурси, гуртки, тощо).

2. Внутрішній імідж ЗНЗ – це представлення співробітників про свій навчальний заклад. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є педагогічна культура та соціально-психологічний клімат.

3. Імідж керівника.

4. Імідж працівників закладу.

Імідж навчального закладу може бути позитивним, негативним, нечітким. Одним із завдань керівника є формування позитивного іміджу.

Ми виділяємо такі задачі іміджу, як фактора психологічного впливу на групи соціуму:

· вивчення суспільної думки в межах закладу з метою з’ясування задоволеності школою, вчителями, учнями, батьками;

· новини в ЗМІ, пов’язаних з розвитком інноваційних процесів, досягненнями учнів та цікавими загальношкільними заходами;

· процесів розробки, втілення і використання педагогічних нововведень. При цьому інноваційні процеси можуть виступати як характеристика життєдіяльності школи і, при порівняльному аналізі, як перевага даної школи перед іншими;

· розробка інформаційного матеріалу, який повинен бути доступним, зрозумілим, відображати позитивні переміни в шкільному житті, демонструвати досягнення школи, які отримані в процесі змін.

Школа – це відкрита соціально-педагогічна система, яка взаємодіє з багатьма соціальними інститутами. Проблема її зовнішнього представництва існувала завжди, але в сучасних соціокультурних умовах вона виявляється більш чітко. Це пов’язано:

1. З процесами становлення і розвитку різних типів і видів шкіл – державних і недержавних, тих, які мають різні напрямки діяльності, прагнуть до максимального розкриття особистості дитини, але реалізують свої цілі різними методами і засобами в неоднакових умовах. Тобто з тим, що сьогодні виступає як характеристика системи загальної середньої освіти – його варіативність.

2. Із скороченням чисельності учнів. За таких умов проблема набору учнів стане досить гостро і торкнеться не тільки початкової школи, але і старших профільних класів .

3. З доцільністю запровадження інновацій в закладі: мета, зміст, результати інноваційних процесів, окремих педагогічних нововведень не завжди зрозумілі батькам, учням, а їх очікування, які були сформовані на основі загального уявлення про навчальний заклад, не завжди співвідносяться з тим, що вони отримують.

Імідж включає не тільки природні властивості керівника, але і спеціально вироблені, сформовані, створені якості. Для керівника важливий ефективний взаємовигідний контакт із навколишнім світом, тому визначальною частиною його іміджу є висока самооцінка, упевненість у собі; соціальна і особиста відповідальність; бажання змінюватися на краще, ризикувати при здоровому почутті самозбереження. Кожен керівник прагне зробити сприятливе враження й одержувати схвалення від оточуючих. Імідж формується не тільки зовнішніми рисами людини, але й особистісними: завзятістю, сміливістю, творчим типом характеру, цілеспрямованістю.

Функції іміджу (за О.Романовським):

1. Номінативна – покликана створити впізнання навчального закладу, зв’язавши сприятливий образ з конкретним керівником.

2. Естетична – покликана виділити емоційний образ керівника, висунувши на перший план якісні складові.

3. Консервативна – покликана захистити основну ідею керівника, забезпечивши варіативність однієї й тієї ж ідеї для нових поколінь.

4. Адресна – покликана зв’язати його з певними цільовими аудиторіями впливу [5, с.247-253].

Характеристики позитивного іміджу керівника ЗНЗ: привабливий зовнішній вигляд, незалежне природне поводження, грамотна мова, гідні манери, спокійна реакція на похвалу чи критику, ввічливість, охайність, підтягнутий вигляд і багато інших факторів. Складові іміджу (за М.Каганом): життєздатність – проективність; рівень узагальнення – узагальненість; виразність – здоровість; діалогічність – замкненість [3, с.127-129].

Формування іміджу керівника може йти двома шляхами: стихійно (спонтанно) або цілеспрямовано. У першому випадку це природний процес, що проходить без зовнішнього тиску, одним з результатів якого є становлення людини як індивідуальності. Керівник виступає тією особистістю, якою він є насправді (або тим, ким йому найлегше бути). Імідж такого роду вимагає змін у тому випадку, якщо він гармонійно поєднується з особливостями організаційної, технологічної культури та займаної посади. Зазвичай ця ситуація має місце тоді, коли людина займає посаду керівника в результаті тривалої вертикальної і горизонтальної кар’єри в одному навчальному закладі. Другий шлях передбачає активне формування, яке необхідно, якщо: керівник є «чужим» по відношенню до навчального закладу; керівник не має великого досвіду управління; у системі управління колективом є конфліктні точки.

Отже, імідж стосується різних категорій людей, і керівника навчального закладу зокрема. Саме він має бути взірцем не лише для учнів, але й для учителів. Він завжди перебуває перед очима громади. Завдяки іміджу директора закладу нерідко створюють і відповідний імідж школи, яку він очолює. створення адекватного посаді іміджу керівника навчального закладу. Імідж – це образ, що може змінюватися, коригуватися, аби відповідати запитам суспільства. Імідж навчального закладу – це складне явище, яке містить чимало чинників. Метою формування позитивного іміджу навчального закладу є підвищення конкурентоспроможності, залучення інвестицій, установлення та розширення партнерських зв’язків. Знання особливостей структурних компонентів іміджу навчального закладу дозволяє свідомо та цілеспрямовано формувати позитивний імідж закладу.

Література:

1. Васильченко Л. В. Управлінська культура і компетентність керівника [Текст] / Л. В. Васильченко. – Х.: Основа, 2007. – 176 с.

2. Зуєвська І. Критерії ефективності позитивного іміджу школи [Текст]//Директор школи. – 2006 -№ 2 (386) - с. 10-13.

3. Каган М.С. Философская теорія цінностей /М.С.Каган.- СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1997.-205с.

4. Мармаза О. І. Використання потенційних можливостей іміджології в управлінні закладами освіти [Текст]/ О. І. Мармаза // Управління школою. – 2009. -№19 – 21. – С. 55 – 59.

5. Педагогіка успіху /О.Г.Романовський, В.Є. Михайличенко, Л.М.Грень – Харків: Вид-во НТУ «КПІ», 2011.-376с.

6. Самусь А. А. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності керівника ЗНЗ. - Черкаси: Інтро, 2001. - 88 с.

7. Словарь иностранных слов [Текст]; [под ред. И. В. Лехина и проф. Ф. Н. Петрова. – М.: Гос. изд-во. иностр. и национ. словарей, 1954. – 853с.

Презентації

Презентація до педагогічної ради

13:41

Методичні розробки

Забезпечення мобільності вчителя і учня шляхом формування інформаційних та комунікативних компетенцій

13:33

Педагогічна рада

Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 Херсонської міської ради

на тему: «Забезпечення мобільності вчителя і учня шляхом формування

інформаційних та комунікативних компетенцій»

Дата проведення: 17 листопада 2016 р.

Місце проведення: хол ІІ поверху

Форма проведення: тренінг (робота в групах)

Час проведення: 13³⁰ - 15⁰⁰

1. Організаційні моменти (ЗДНВР Бурова В.В.)

2. Виконання рішення педагогічної ради від 29.08.2016р. (директор Стратійчук Л.Л.)

3. Доповіді вчителів з основного питання

Тема та мета на екрані

Мета:

- сприяти усвідомленню педагогічними працівниками необхідності самовдосконалення і прагнення до особистісного і професійного зростання як умови життєвого благополуччя;

- допомогти вчителям усвідомити наявність проблемних зон в професійній сфері;

- формувати навички групового співробітництва.

Епіграфи на екрані

Ми змінили своє оточення так радикально, що тепер повинні змінювати себе, щоб жити в цьому новому оточенні.

Норберт Вінер, американський вчений,

математик і філософ.

Хто стоїть на місці, той відстає

А хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не

зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище.

У цьому полягає основна місія сучасного учителя.

Давня мудрість

1. Емоційне налаштування.

Упродовж педагогічної ради нам необхідно буде спілкуватися, радитися, дискутувати. Налаштуватися на співпрацю я пропоную у такий спосіб.

Виконання вправи «Криголам» – повідомте щось про свою педагогічну діяльність одним реченням за схемою «Я ……. І це класно!»

Мета: надати можливість учасникам педагогічної ради висловитися, щоб створити умови для ефективної роботи.

Вважаємо, що кожен із вас дізнався щось нове про себе. Тому я бажаю вам не зупинятися на досягнутому, але при цьому не забувати про себе і бачити в собі найкраще створіння світу. Хочу прочитати вам оду, яка, сподіваюся, стане вашим життєвим девізом:

Ода собі

Я — безмежно добре,

Феноменально розумне,

Надзвичайно привабливе,

Божественно красиве,

Надзвичайно працездатне,

Нечувано відповідальне,

Виключно порядне,

Кришталево чесне, Безпрецедентно талановите, Екстраординарне,

Неймовірно неймовірне,

Не за роками розвинене,

Чисте серцем,

Казково щедре,

Неперевершено неперевершене,

Неймовірно перспективне,

Віддано любляче,

Легендарно сильне,

Неосяжно оптимістичне,

Ідеально сформоване,

Украй інтелігентне,

Суперактивне,

Несказанно чутливе,

Архінадійне,

Безперечно позитивне,

Усіма кохане,

Фантастично скромне.

Я — чарівне створіння ЛЮДИНА!

Байка про перепелиць

Жила собі зграйка перепелиць. Вони зранку до вечора копирсалися в пилюці на шляху, бігали серед трави в пошуках їжі. Одного разу до їхньої місцини прийшов птахолов і сіткою раз за разом ловив перепелиць, щоб продати їх на базарі. Птахів ставало дедалі менше. Перепелина зграя не на жарт занепокоїлася.

Одного сонячного ранку знайшовся ватажок, який скликай усіх, щоб обговорити справу. Після тривалих суперечок у маленьких пташиних головах народилася ідея: наступного разу, коли птахолов кине свою сітку, взятися всім разом дзьобиками за неї, спробувати полетіти й опустити сітку на терновий кущ. Збуджені перепелиці цього вечора лягали спати з маленьким промінчиком надії.

Наступного ранку, коли мисливець прийшов по чергову здобич, подиву його не було меж. Сітка «полетіла» до тернового куща опустилася на гілля. Як не намагався мисливець її зняти, вона е більше заплутувалася, доки цілком не подерлася. День за днем повторювалося те саме. Остаточно йому це набридло, тож птахолов окинув це невдячне тепер заняття. Перепели були на сьомому небі та з радістю літали довкола та святкували перемогу.

Але так тривало недовго. Настала посуха. Води та їжі стало обмаль. Птахи билися за кожну краплю й за кожну крихту. Бійки й галас долинали тепер з їхньої околиці. Одного разу хтось казав: «Пам'ятаєте той випадок із птахоловом? Тоді лише ми махали крильцями, щоб урятувати зграю. А ті! Ті! Вони нічого не зробили!». «Як? — відгукнулися інші.— Це ви лише спостерігали, навіть разу не змахнувши крильми!..». І розпочалася нова, більш запальна та жорстока бійка від часу посухи. Пилюка стовпом стояла! Раптом усі відчули, що їх притискає до землі якийсь тягар. Це була сітка птахолова. Він спіймав їх усіх разом щасливий пішов на базар.

Запитання для обговорення: чого навчає ця байка?

Обговорення – 5 хвилин

Лише спільна, творча робота в колективі, групі приносить значимі результати.

2. Робота в групах

2.1. Визначення поняття «мобільність». Метод «Навчаючись – учусь».

(Учасники педагогічної ради поділились на групи. В кожній групі є заздалегідь обраний керівник (атестуємий вчитель або керівник МО), який попередньо ознайомився із поняттям «мобільність учителя і учня»)

Завдання керівнику групи: ознайомте колег із визначенням мобільності. На підставі запропонованого визначення запропонуйте членам своєї групи створити власні визначення «мобільності учителя» та «мобільності учня».

(Оголошення результатів роботи).

2.2. Метод «Асоціації»

Глибше уявити суть поняття «мобільність» нам допоможе така вправа. По черзі запишіть, із чим ви асоціюєте дане слово:

Наприклад,

М - модернізація

О - оптимізм

Б - бадьорість

І - ініціатива

Л – любов до професії

Н – навченість

І - інновація

С - саморозвиток

Т - технологія

Відповіді учнів 8-11 класів на запитання: «Що означає бути мобільним?» (слайд)

3. Доповідь заступника директора з навчально – виховної роботи Бурової В.В.

У «Новому тлумачному словнику української мови» компетентна людина визначається як така, що має достатні знання в будь-якій галузі, яка в будь-чому добре обізнана, тямуща, кваліфікована й має певні повноваження, права й владу.

Наприкінці 90-х років уведено в науковий побут поняття «ключові компетенції». Воно лежить в основі більшості сучасних моделей, представлених закордонними вченими, й трактується як загальна здатність людини мобілізувати в ході професійної діяльності здобуті знання й уміння, а також використовувати узагальнені способи виконання дій. Підсумки багаторічних досліджень знайшли відображення в рекомендаціях Ради Європи і були сформульовані в п'ятьох ключових положеннях, рівень оволодіння якими виступає критерієм якості отриманої освіти. Мова йде про компетенції політичні, соціальні, ті, що стосуються життя в полікультурному суспільстві, ті, що визначають володіння усним і писемним спілкуванням, та ті, що реалізують здатність і бажання вчитися протягом усього життя.

Ключові компетентності становлять основний набір найзагальніших понять, які слід деталізувати в комплекс знань, умінь,навичок, цінностей та відношень за навчальними галузями й життєвими сферами учнів.

Основними категоріями ключових компетентностей, на погляд експертів є:

· автономна діяльність;

· інтерактивне використання засобів;

· вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах.

Визначають таку формулу компетентності:

Компетентність =

мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

Інноваційна діяльність педагогів стає на сьогоднішній день основним напрямом реалізації модернізаційних реформ в освіті й одним із суттєвих напрямів переходу до моделі інноваційного розвитку України в цілому. Вимоги, висунуті до вчителів відповідно до стандартів професійно-педагогічної освіти, містять інноваційні компоненти на основі компетентнісно-орієнтованого підходу. Сучасний учитель повинен уміти сам і навчити учнів творчо опановувати знання, застосовувати їх у конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, володіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Учитель має оволодіти всіма складовими професійної компетентності, а також способами мотивації діяльності, навичками формування необхідних компетенцій для здійснення професійного самовдосконалення на засадах компетентнісного підходу.

Конкурентоспроможність учителя на ринку праці визначається обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня кваліфікації, педагогічного досвіду, майстерності, професійно значущих якостей особистості.

Рівень професійної компетентності вчителя — це його знання, вміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід.

Тому основна мета професіональної освіти – підготовка кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, відповідального, такого, що вільно володіє своєю професією і орієнтованого в суміжних галузях діяльності, здатного до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного зростання, соціально-професійної мобільності.

Що ж таке мобільність?

Виклики суспільства й освіти спрямовують педагога на постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу. Школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих пошуків, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи.

За ці роки зроблений істотний крок у відході школи від однаковості, з'явилася значна кількість наших вчителів, які працюють за інтерактивними методами, в інноваційному режимі. Збільшилася кількість вчителів та учнів, які беруть участь у конкурсах, турнірах, фестивалях, олімпіадах різного рівня, захищають свої творчі роботи МАН. Вони досягають гарних результатів.

Відеосюжет про нагородження обдарованих учнів (ТРК «Скіфія»)

Сучасне суспільство висуває до нас особливі вимоги, пов'язані з тими змінами, що відбуваються в соціальній сфері та сфері освіти. Професійна діяльність вчителя, характеризується досить високим рівнем складності та напруженості. Ми відчули на собі, що вчителеві приходиться здійснювати як заздалегідь заплановані та цілеспрямовано організовані навчальні й виховні заходи, так і часто приймати педагогічні рішення у стихійно виникаючих, непередбачених ситуаціях взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, адміністрацією.

Тому розвиток соціальної, професійної, культурної мобільності вчителя – стратегічний напрямок в освіті ХХІ ст.

3.1. «Особливості соціально-професійної мобільності вчителя в умовах сучасної школи» - доповідач вчитель української мови і літератури Фесенець Я.Я.

Професійна мобільність вчителя проявляється в її здатності до творчого засвоєння нових видів діяльності у сучасній школі та перебудови стереотипів, які склалися раніше.

При цьому вона передбачає:

– відкритість людини по відношенню до нового, впевненість у своїх силах в процесі його засвоєння;

– широту і багатогранність мислення, здатність переходити від одного способу діяльності до іншого;

– гнучкість настанов особистості вчителя, які дозволяють регулювати свої дії в умовах, що змінюються;

– критичність особистості, здатність адекватно оцінювати свої результати і намічати нові перспективи.

Аналіз поняття „професійна мобільність“ дозволяє розглядати його як одну із сутнісних характеристик людини, що проявляється у професійній діяльності.

У широкому значенні – це ознака рухливості педагога, здатності до швидкої адаптації, тобто адаптаційна активність, спроможність при цьому знаходити потрібні форми діяльності – адаптаційна мобільність: зміни статусу, категорії, підготовленість до продуктивного саморозвитку, готовність та здатність учителя до набуття нових професійних знань, умінь, навичок ; уміння швидко орієнтуватися у ситуації, самоактуалізуватися, саморегулюватися, самоорганізовуватися, самоконтролюватися. Вочевидь, мова йде про індивіда, який має певну потребу і потенціал самореалізації, самовдосконалення у певному професійному середовищі.

У вузькому розумінні професійна мобільність пов’язана з безпосереднім швидким виконанням конкретних посадових завдань.

Соціальна мобільність:

Професійні якості:

• здатність реалізовувати і відчувати себе в умовах діалектичності соціального життя соціально-компетентною особистістю;

• орієнтація на оволодіння поліфункціональними вміннями в умовах нестабільності в державі;

• готовність до гнучкої переорієнтації в реальних професіях;

• володіння іноземними мовами на рівні професійного та ситуаційного спілкування;

• володіння інформаційною культурою.

Особисті якості:

• комунікативна культура;

• оптимізм, віра у свої сили;

Психологічний компонент мобільності:

Професійні якості:

• здатність об’єктивно, адекватно сприймати та оцінювати стосунки в колективі;

• здатність забезпечувати (створювати) емоційний комфорт і здорову соціально – психологічну атмосферу.

Особисті якості:

• наявність вищого рівня культури спілкування, комунікативних умінь;

• толерантність;

• поміркованість;

• здатність до самоконтролю та саморегуляції;

• психологічна готовність іти на компроміс, на допомогу іншим.

Проведення практичних вправ з розвитку соціально-професійної мобільності

3.2. «Комунікативна компетентність як невід’ємна складова мобільності

сучасного вчителя» - доповідач вчитель російської мові и і зарубіжної літера утри Сапон А.Г.

Комунікативна компетентність полягає в:

Умінні ставити цілі; грамотно оформляти документи; представляти і цивілізовано відстоювати свою точку зору; дотримуватись соціальних норм і правил; продуктивно співпрацювати з різними соціальними групами і партнерами в групі, виконувати різні ролі й функції в колективі; застосовувати технології розв'язання конфліктів, досягнення консенсусу; працювати в команді; застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, технології говоріння і слухання, ділового мовлення.

Проведення практичних вправ з розвитку комунікативної компетенції вчителя

3.3. «Формування особистісної мобільності учнів початкової школи» -

доповідач вчитель початкових класів Ясницька Н.П.

Проведення практичних вправ з розвитку мобільності учнів початкових класів

3.4. «Інформаційна компетентність як вагома складова фахової

компетентності вчителя» - доповідач вчителі інформатики Іванова Ю.М.

Інформаційна компетентність полягає в:

Здатності до використання інформаційно-комунікаційних технологій, орієнтування в інформаційному просторі, володіння й оперування інформацією відповідно до потреб ринку праці; застосовуванні інформаційно-комунікаційних технологій в професійній діяльності та повсякденному житті, раціональному використання комп'ютера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та обміном.

Швидкий розвиток інформаційної, соціальної, наукової сфер життя суспільства потребує змін у навчально-виховному процесі, оновлення його змісту, форм і методів, вимагає широкого впровадження в шкільний педагогічний процес інформаційних технологій, які виступають своєрідними акумуляторами й водночас трансляторами динамічно розвивального потоку новітніх знань.

Нові інформаційні технології позитивно впливають на всі компоненти системи навчання: мету, зміст, методи та організаційні форми навчання, засоби навчання, що дозволяє розв’язувати вирішувати складні й актуальні завдання педагогіки для забезпечення розвитку інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного мислення та самостійності всіх учасників навчально-виховного процесу.

Досвід роботи нашого навчального закладу успішно впроваджується через:

1) здійснення управлінської діяльності адміністрації закладу;

2) організацію урочної пізнавальної діяльності учнів;

3) реалізацію позаурочної навчально-виховної роботи з учнями.

ІКТ формують вміння працювати з інформацією, розвивають комунікативні здібності, тобто виховують особистість «інформаційного суспільства», поліпшується якість навчання за допомогою більш повного використання доступної інформації, причому комп'ютер виступає в ролі засобу, а не суб'єкта навчальної діяльності, він помічник педагогу, а не його заміна.

За рахунок використання комп'ютерних технологій на уроках надається можливість використання додаткового матеріалу, підвищується ступінь наочності, посилюється мотивація навчання і, як наслідок – підвищується інтерес до предмета, в тому числі і за рахунок привабливості комп'ютерної техніки.

Все це неминуче призведе до розвитку творчих здібностей школярів. У психологічних дослідженнях зазначається, що ІКТ впливають на формування теоретичного, творчого та модульно-рефлексивного мислення учнів, що комп'ютерна візуалізація навчальної інформації має суттєвий вплив на формування уявлень, які займають центральне місце в образному мисленні, а образність уявлень тих чи інших явищ і процесів в пам'яті збагачує сприйняття навчального матеріалу, сприяє його науковому розумінню.

Ми вже не одноразово говорили про те, що використання можливостей ІКТ на уроках дозволяє підвищити ефективність навчання. Необхідно також відзначити, що ці технології відкривають нові можливості перед вчителем при проведенні уроків, дозволяючи зробити їх різноманітнішими за формами, уникнути шаблонності, підвищити інтерес учнів до навчання. Використання ІКТ на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, диференційованим та індивідуальним.

Саме мобільний вчитель готує мобільних учнів до життя в мультикультурному толерантному суспільстві, яке забезпечує рівні можливості для особистісного та професійного розвитку всіх громадян, формує стиль їх життя з урахуванням вимог збереження стабільності оточуючого середовища, сприяє гендерній рівності в сім’ї, на роботі, у суспільному житті.

Учні усвідомлюють себе громадянами Європи та використовують функції, що відповідають такому статусу, готові до управління власним кар’єрним розвитком, тощо. Учні прагнуть бути креативними, інноваційними, готовими до розв’язання проблем, мати підприємницькі уміння, комунікаційні уміння.

Проведення практичних вправ з розвитку інформаційної мобільності учнів на уроках

Підведення підсумків педагогічної ради – доповідач ЗДНВР Бурова В.В.

Ознайомлення з опорною схемою (індивідуальні картки)

Формування особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи

Складові особистісної мобільності

Мотиваційна складова:

- ставлення;

- пізнавальний інтерес;

- пізнавальна активність;

- самостійність, сміливість, рішучість, ініціативність;

- задоволеність результатами своєї діяльності

Змістово-орієнтаційна складова:

- знання про сутність і зміст власного вдосконалення;

- практичний досвід;

- оцінка ситуації та власних можливостей;

- упевненість у досягненні успіху

Операційна складова:

- психомоторні якості;

- розумові уміння і навички;

- фізична підготовленість;

- практична реалізація індивідуально-психологічних можливостей (результативність діяльності)

Функції педагога
Спонукальна	Аналітично-програмуюча	Діяльнісна

Педагогічні умови формування особистісної мобільності

Організація активної, напруженої діяльності за поступового збільшення труднощів

Упровадження в навчально-виховний процес компетентнісно-орієнтованих технологій

Реалізація ігрової діяльності з елементами змагань

Формування в учнів здатності до самооцінки, самоаналізу, самоконтролю і самомобілізації

Форми роботи: уроки; самостійні заняття; участь у позакласній роботі; позашкільна робота

Методи і прийоми: пояснення, показ, осмислення, апробування, обговорення, повідомлення, ускладнення (спрощення) вправ, заохочення, використання додаткових перешкод, критичний аналіз та самоаналіз, виправлення помилок; пошук шляхів самовдосконалення; методичні прийоми для формування знань, умінь та навичок учнів, прийоми стимуляції та само стимуляції вольових зусиль

Результат: сформованість особистісної мобільності учнів, що забезпечує їх рівні можливості для особистісного та професійного розвитку у самостійному житті

Рішення педагогічної ради

1. Розробити технологічну схему проектування педагогічного простору, що забезпечує та стимулює розвиток мобільності учасників навчально - виховного процесу закладу.

Відповідальні: керівники МО

Термін виконання: листопад-грудень 2016р.

2. Впроваджувати освітні технології для підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів, їх мобільності.

Відповідальні: вчителі - предметники

Термін виконання: протягом року

3. Проаналізувати вплив розвитку мобільності педагога на ефективність діяльності навчального закладу.

Відповідальна: ЗДНВР Бурова В.В.

Термін виконання: грудень 2016р.

4. Розглянути на засіданнях шкільних методичних об`єднань теми:

1. «Дослідницька діяльність учнів - основа розвитку особистості».

2. «Розвиток навичок самостійного орієнтування в інформаційному полі».

Рефлексія (на стікерах записують відповіді та клеють на дерево)

Сьогодні я дізнався…

зрозумів…

навчився…

вирішив…

відчув…

Загальні висновки

На завершення слід відзначити, що чим вищий рівень розвитку соціально-професійної мобільності педагогів, тим більш інтенсивно вони залучені в інноваційний процес, оскільки новації і мобільність в сучасній школі – це два чинники, взаємопов’язаних і взаємовпливаючих один на одного. При цьому соціально-професійну мобільність можна розглядати як засіб, як спосіб і як результат освоєння новацій учителем, що свідомо включається в інноваційну педагогічну діяльність і фундаментально підготовлений до здійснення цього процесу. Таким чином, соціально-професійну мобільність педагога можна вважати тією рушійною силою, що сприяє переходу внутрішнього потенціалу майбутнього вчителя середнього закладу освіти у зовнішню активність, гнучкість, що засвідчують ефективність педагогічної діяльності.

РОЛЬ КЕРІВНИКА У ФОРМУВАННІ ІМІДЖУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Презентація до педагогічної ради

Забезпечення мобільності вчителя і учня шляхом формування інформаційних та комунікативних компетенцій

Про мене

Приєднуйтесь

Для вчителів

Архів статей

Translate